Вікторію Лісничу переобрано головою Київської міської організації Єдиного Центру

Вікторію Лісничу переобрано головою Київської міської організації Єдиного Центру

На V-й Конференції Київської міської організації Єдиного Центру, яка відбулася 01 серпня 2012 року, головою Організації переобрано генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Вікторію Лісничу. Вікторія Миколаївна отримала одностайну підтримку делегатів Конференції.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Унікальні київські дерева-довгожителі
2009-02-26 11:15:00

Унікальні київські дерева-довгожителі

Чи добре ми знаємо свою столицю. Можливості подорожувати на сьогодні є не багато зважаючи на кризу, але поєднати корисну прогулянку містом з пізнанням нового, незнаного наявне.

Потрібно тільки бажати пізнавати нове. Таку можливість нам надають столичні парки «зелені острови» столиці де ще ростуть дерева-довгожителі. Вік жодного зі столичних дерев-довгожителів не перевищує 1000 років, зате Київ може пишатися їхньою кількістю. Найстарішим деревом Києва дендрологи вважають вікову липу, що росте у самому серці нашого міста на горі Старокиївській.

Наша розповідь про історичну місцевість Подільського району столиці, яка серед мешканців називається по-різному: «Кинь грусть», «Лісове урочище Крістерів», «Дача Кульженка», «Крістерова гірка». Серед науковців у подальшому закріпилася назва «Комплекс залишків садиби Вільгельма Готліба Крістера», що територіально обмежується вулицями Западинською, Осиповського, Вишгородською, Красицького, площею Тараса Шевченка, Сошенка, Кобзарською та ін. Унікальність цієї місцевості в історичному та біологічному сенсі доведено українськими науковцями. Дивовижним є те, що на території близько 13,5 га розташовується зібрання найстаріших дерев та екзотичної рослинності міста Києва !

Найстаршим хоронителем історичної давнини є велетенський дуб, що росте поблизу будинку №1 по вул.Осиповського. Його вік — понад 700 років, висота стовбура — більше 30 метрів, обхват стовбура на висоті 1,3 м становить 6 м. Енергетика найстарішого дуба столиці притягувала своїм магнетизмом не одну видатну особистість. Серед них Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Вільгельм Крістер, Олексій Бобринський, Василь Кульженко та ін. Доречно зазначити, що найстарішому дубові Європи 1500 років (знаходиться в Литві), а його молодшому українському родичу, що росте у Рівненській області — більше 1350 років! У парку поблизу кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка ростуть вікові дуби віком 170—200 років із висотою стовбура понад 25 метрів та обхватом стовбура близько 4 м. Одну зі сторін вул.Вишгородської, що прилягає до парку, прикрашає більш ніж кілометрова алея каштанів, висаджена самим В. Крістером. Серед екзотичних дерев найбільшу цінність представляють буки лісові, вік яких понад 150 років, що розташовуються на території Інституту харчової хімії і технологій Національної академії наук України, за адресою вул. Осиповського, 2. Їхня висота понад 30 м, окружність стовбура на висоті 1,3 м становить у першого дерева — 620 см, у другого дерева — 410 см і у третього — 330 см. Із числа екзотичної рослинності тут ростуть колючі (голубі) ялини, тис ягідний, ялівець, біота східна різних форм, літні екземпляри туї західної, декілька видів ялівців та багато-багато іншого.

Заглиблюючись подалі від вулиці Вишгородської та наближаючись до мальовничих ставків, потрапляєш до парку «Кинь грусть», посеред якого височить липа, що має три стовбури діаметром 50—60 см зі спільним стовбуром діаметром понад 3 м, та окружністю більше 9 м. У верхній частині парку, на миловидній Ярці й навколо неї, є старі сосни із стовбурами в 35—37 м заввишки та діаметром понад 100 см. Всього в частині парку по вулиці Кобзарській зростає 31 вид рослин, серед яких переважає липа серцелиста.
Тож хіба представлений перелік не представляє собою унікальне співжиття віковічних дерев! Хіба є ще де-небудь на території столичного мегаполісу такий калейдоскоп незвичайної рослинності та краси! Кожен, хто вперше буває тут отримує море приємних вражень і по-справжньому захоплюється цим чудовим краєвидом.

Енергетика цих місць працює незалежно від пори року і дозволяє кожному відчувати себе часточкою природи. Як приємно спостерігати за приходом весни, коли все навколо одягається у смарагдові шати; чекати на погожі весняно-літні ночі, коли мелодійні витьохкування соловейка бентежать душу, а серед духм’яних пахощів столітніх лип чути голоси набридливо-впевненого жаб’ячого сімейства! Золотистими та жовтогарячими кольорами осінь по-своєму милує око відпочиваючих і нагадує про черговий прожитий рік поряд із київськими старожилами. Взимку парк поблизу кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка перетворюється на велетенський мурашник, у якому всім вистачає місця на засніжених пагорбах. Веселий дитячий сміх перегукується з голосами дбайливих тат, мам, дідусів та бабусь. І так із року в рік. І саме в такі хвилини забуваєш про проблеми, пригадуєш яскраві сторінки прожитого і тішишся з того, що все дивовижне — поряд із тобою. Бери його, цінуй, і не забувай про прийдешні покоління, для яких такі місцевості у багатомільйонних мегаполісах — це порятунок, втіха та продовження життя.

Сергієнко С.А. член Подільської районної у м.Києві організації Єдиного Центру

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"